У Казахстані майстерно зрежисовані вибори президента пішли не за сценарієм

03193

В Центральній Азії автократ випробовує щось нове, організовуючи передачу влади.
Продавець пиріжків у казахському національному вбранні кричить виборцям, що покидають дільницю у фінансовій столиці Казахстану Алмати: «Веселих свят!». Неподалік у парку поліція псує святковий настрій. Замасковані сили безпеки хапають демонстрантів та кидають їх у міліцейські фургони. Вони розганяють мирну демонстрацію, що вимагає змін. І це при тому, що людина, яка, безсумнівно, стане президентом, обіцяє їм стабільність, зазначає у статті видання Economist.

Касим-Жомарт Токаєв здобув повну перемогу на виборах, які були організовані після нещодавньої відставки Нурсултана Назарбаєва, лідера, який правив країною три десятиліття. Казахстан ще ніколи не проводив голосування, яке б міжнародні спостерігачі вважали вільними та чесними. Цього разу спостерігачі з Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) відзначили, що вибори показали «зневагу до демократичних стандартів». Незважаючи на присутність кандидата, що критикує режим, поточні вибори не вельми різнилися від інших. Пан Токаєв здобував 71% голосів, що, звичайно, не зрівняється з останнім тріумфом Назарбаєва – 98%. Найбільший суперник Токаєва, Аміржан Косанов, набрав 16%.

Присутність Косанова є порушенням традиції: Назарбаєв колись змагався з прихильниками режиму, які балотувалися лише для того, щоб створити вигляд конкуренції. Це перші президентські вибори за 14 років, які мають кандидата у президенти, який критикував режим, хоча інші критики режиму побоюються, що він також створить лише ілюзію демократії. Як може бути по-іншому у країні, де немає формальних опозиційних партій, у яких закривають рот медіа та громадянському суспільству?

Очевидно, що цей майстерно зрежисований вибір Токаєва є частиною експерименту, який Назарбаєв мріяв провести у своїй країні. Здається, він ще за життя намагається обрати свого наступника, хоча дехто припускає, що Токаєв лише зберігає місце для іншого претендента на цей пост.

Ходять чутки, що Назарбаєв хоче, щоб його донька Дарига Назарбаєва, яка головує у Сенаті, згодом стала президентом. Тим часом, 78-річний казахстанський батько-засновник нації керує переходом влади на власний розсуд. 66-річний Токаєв – апаратник радянської епохи, який став міністром закордонних справ та прем’єр-міністром після того, як Казахстан став незалежним. Його дипломатичні навички допоможуть йому підтримати відносини з Росією, Китаєм та Заходом.

Проте, на батьківщині Токаєва очікують виклики. Відставка Назарбаєва активізувала частину з 18 млн жителів Казахстану, особливо осіб, які досягли 29-річного віку, які знали лише Назарбаєва як лідера та зараз становлять більше половини населення. Влада у Нур-султані, столиці, нещодавно перейменованій на честь Назарбаєва, відреагувала, заарештувавши мирних демонстрантів у день виборів в окрузі Нур-султан та Алмати, а також ще 100 в Алмати 10 червня після оприлюднення результатів. Три матері перебувають під домашнім арештом після участі у демонстрації у травні. Усі вони були заарештовані через те, що вимагали проведення чесних виборів.

Такі репресії не спрацювали. Вони стали каталізатором протестного руху, що обертається навколо фрази з вірша, яка закликає казахів позбутися кайданів російського колоніального правління: «Я прокинувся». Оффлайн, активісти сформували новий рух «Оян, Казакстан» (Прокинься, Казахстан). Критики називають їх хіпстерами, проте, їхня платформа для політичних реформ чітка та зрозуміла.

Навіть якби Токаєв і хотів провести реформи, йому перешкоджатиме постійна присутність Назарбаєва, який не хоче, щоб система, яку він створив, зазнавала змін. Незважаючи на нафтове багатство країни, багато хто скаржиться на безробіття, низьку заробітну плату, корупцію та відсутність доступу до житла, охорони здоров’я та освіти. Перед виборами Токаєв у Твіттері пообіцяв провести «політичну модернізацію» та реформи, спрямовані на подолання соціально-економічних проблем. «Старі проблеми – нові рішення», – написав він. Касимхан Каппаров, шанований економіст і продемократичний активіст, інтерпретував це наступним чином: «Старі проблеми – старі люди, які їх створили».

Джерело : zik.ua


Share on Facebook0Share on Google+0Tweet about this on TwitterEmail this to someoneShare on LinkedIn0Pin on Pinterest0Print this page
Вы можете пропустить чтение записи и оставить комментарий. Размещение ссылок запрещено.